Відгуки шанувальників Ерагону

обкладинки Ерагон
Знаєте, ось особисто моя думка з приводу стилю написання Крістофера Паоліні. “Ерагон”, якщо чесно, був першою прочитаною мною книгою. Тоді я захоплювався всім. Проте з часом я прочитав ще більше книг. Тоді мене раптом осяяло, що в багатьох книгах не переривають цікаву дію, як в “Ерагоні”. Що я маю на увазі. В “Ерагоні” йде дуже цікава дія, вас захоплює в сюжет і…бац! Наступний розділ. Там зовсім інше, навіть з іншими персонажами. Порівняно з попередньою, її не так сильно й хочеться читати. Прочитав її — знов те саме, захопило в сюжет? і цікаво, що буде далі, і тут раптом новий розділ, продовження того, що захопив раніше. Проте і його тепер не так уже й сильно хочеться читати. У багатьох книгах, повторюю, дія захоплює і йде вона до кінця — ти вже читаєш на одному диханні, не помічаєш годин, що минули, уявляєш усе, неначе це реальність. На жаль, в “Ерагоні” не завжди вдається таке відчути. Але все-таки було дуже цікаво, сюжет, опис і все інше, що є в книзі. Але, думаю, Паоліні не зміг би зробити інакше — він одночасно намагався описати всі дії абсолютно всіх персонажів. Особливо це було помітно в 3-4 книгах. Паоліні пише красиво, і, будучи його фанатом, я його дуже люблю.

Залиште свiй вiдгук: "Відгуки шанувальників Ерагону"

Хмара тегів